Національні українські страви
Борщ
Який же українець без борщу? Цією традиційною першою стравою обов'язково пригощають іноземців. У кулінарних книгах можна відшукати більш як 50 рецептів борщу, адже в кожному регіоні його готують по-різному. Наваристий м'ясний, приправлений салом ... Або ж пісний з квасолею чи грибами – такий варять під час посту, і вегетаріанці теж будуть задоволені. Замість м’яса можна класти рибу. Крім традиційних буряка, картоплі, моркви, цибулі, капусти та томатів, чого тільки не додають у борщ для пікантності! У деяких рецептах є навіть яблука, сухофрукти, чорнослив! До борщу часто подають пампушки з часником.
Сало
Недарма кажуть: сало – український наркотик. Без нього нам просто нікуди. А скільки анекдотів про сало і українців! Один кум каже іншому: «Ти чув, що від сала розвивається склероз?» А той йому в відповідь: «А я-то думаю, як з'їм вранці шматок сала, так цілий день і не згадую, що їсти хочеться!» Існує безліч рецептів засолювання сала. Найпростіший: подрібнити часник, змішати з перцем, натерти сумішшю підчеревину або сало і витримати в холодильнику дні три. Можна додати духмяні спеції.
Галушки
«Полтавськими галушками» часто називають жителів однойменної області – настільки пізнаваною стала їхня регіональна страва. Галушки бувають як без начинки, так і з м'ясом, печінкою, грибами.
Домашні ковбаси
«Грудочка кашки, кільце ковбаски» – пам'ятаєте рядок з української колядки? Різдвяний стіл українців не обходиться без домашніх ковбас. Дуже смачні ковбаси готують на Закарпатті – можна сподіватися, що вам запропонують «натурпродукт», запечений не в газовій духовці, а в сільській печі, зовсім інший запах, і смак більш пікантний.На Волині теж уміють готувати ковбаси: 2015 року в Луцьку виготовили найдовшу ковбасу – 5 метрів – і зафіксували досягнення у Книзі рекордів України.
В цілім світі кухня наша
Мабуть не пасе останніх.
Є в ній і супи, й каші,
І рецепти для познання.
Може хтось там любить чіпси,
Гамбургер їдять із сої,
Українцю зранку ліпше
Тільки сало з ковбасою.
У англійців є овсянка,
Сир їдять усі французи,
Українцю ліпше зранку
Галушків з`їсти «від пуза».
Є шурпа у азіатів,
Це – узвар м`ясний та ситний,
Та борщу ніхто не зрадить,
Горщик в перерив обідній.
Ще – налистники з млинцями,
Чи –із сиром, чи – із м`ясом,
Буженина з «кабанцями»,
Чи з узваром, чи із квасом.
Пелюстки капусти з бочки,
Перець з банки «шишкуватий»,
Помідори, огірочки,
Та кавун солонуватий.
Іноземцям – дай «фаст-фуди»,
Без обмежень, без розбору,
Ми ж – обачливіші люди,
В шлунку держимо мікрофлору.
То ж у цілім світі наша
Кухня, мабуть, - не остання.
Гордість наша - то не каша,
А вареники в сметані.
Може з вишнею, може з сиром,
Я секрети бережу,
Доки «сотий» їм без міри,
Вже на «першому» сиджу.
Все би з`їв я і одразу:
Ковбасу домашню, «зрази»,
Фаршировані перці,
Та із рисом «голубці»,
«Дерунів» велику гору...
Може досить вже? -Облиш.
Хочу вилізти з за столу,
Та несуть смачний «куліш».
«Хропачка як заморили» -
Перебралися під дах,
На обід борщу зварили,
Та, й «чверть» є «на бруньках».
Всі секрети йдуть від серця,
Від бабусі... до онуки,
Та зробити щоб усе це,
До «секретів» треба руки.